Звільнення майна з податкової застави.

За умовами п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

● отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

● визнання податкового боргу безнадійним;

● набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

● отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Відповідно до п. 93.2 ст. 93 ПКУ підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 – 93.1.5 п. 93.1 ст. 93 ПКУ.

Обов’язок використання РРО для здійснення спортивної діяльності при продажу товарів (наданні послуг).

Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг), згідно зі ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95 ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, – із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі – РК).

Статею 9 Закону № 265 визначено випадки, за яких суб’єкти господарювання мають право не застосовувати РРО та РК.

Так, відповідно до п. 4 ст. 3 Закону № 265 надано право проводити розрахунки готівкою зі споживачами без використання РРО та РК, зокрема, при продажу квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів. Звільнення від застосування РРО спортивної діяльності Законом № 265 не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, суб’єкт господарювання, який здійснює спортивну діяльність, при наданні послуг зобов’ясний застосовувати РРО у разі проведення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо).

ЄСВ для фізичних осіб – підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність

Відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску регулюються Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 4 Закону №2464 фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність є платниками єдиного внеску.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464 фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Фізичні особи – підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону №2464).

Періодом, за який зазначені платники подають звітність до фіскального органу (звітний період) є календарний рік.

Слід зауважити, що Згідно статті 1 Розділу І Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страхові внески – кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У разі, якщо платником єдиного внеску не виконуються вимоги діючого законодавства, тобто не сплачується єдиний внесок та відповідно не подається звіт за звітний період - страховий стаж не зараховується, а отже особа позбавляється соціальних гарантій на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пошкоджений чи зіпсований товар підприємця покривається за рахунок власного доходу

Як відомо, кожен харчовий продукт має свій термін зберігання. Час від часу товар псується. А ще може розбитися або просто випаруватися. Саме тому, в 1987 році наказом Міністерства торгівлі за № 88 було затверджено норми природного убутку продовольчих товарів у торгівлі та інструкцію з їх застосування. Тож за даними нормами, коли товар втратив свої якості, його вартість списується на витрати підприємства. Проте, цей порядок стосується тільки юридичних осіб.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, передбачений ст. 177 Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, який не містить витрат, що виникли внаслідок природного убутку. Тому, фізичні особи-підприємці не можуть зараховувати втрати у межах норм природного убутку до складу витрат, а покривають за рахунок власного доходу.

Нараховані зобов’язання по податку на нерухомість

ДПІ у м. Івано-Франківську нагадує, що податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та відповідні платіжні реквізити надсилаються контролюючими органами громадянам - власникам житлової та/або нежитлової нерухомості за місцем їх податкової адреси до 1 липня року, що настає за базовим звітним роком (п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України).

У поточному році фізичні особи сплачують податок за нерухомість, якою вони володіли у минулому році, за ставками, визначеними на 2017 рік.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання для проведення звірки даних, зокрема, щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку та нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України).

Звертаємо увагу, податкове зобов'язання фізичні особи мають сплатити протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Деякі особливості визнання заборгованості безнадійною

Міністерством фінансів України наказом від 03.04.2018 № 400 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо необхідності звернення платників податків до суду для визнання заборгованості безнадійною відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010  № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) безнадійна заборгованість – це заборгованість, що відповідає одній з перелічених цим підпунктом ознак. Зокрема, відповідно до підпункту «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Підпунктом «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, безнадійною. Ця норма ПКУ не передбачає необхідності здійснення платником податку – кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо.

Отже, виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійної згідно з підпунктом «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ є сплив строку позовної давності зобов’язаннями щодо такої заборгованості, незалежно від того звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.

Таким чином, у разі якщо заборгованість відповідає ознаці, визначеній підпунктом «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, платники податків не повинні здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим ознакам, передбаченим пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

На товарі, що реалізується має бути цінник

Відповідно до п. 8 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України.

Сплата земельного податку членами садівницького товариства

Якщо земельні ділянки у садівничому товаристві приватизовані громадянами (членами садівничого товариства) і кожен з них отримав документ, що засвідчує право на земельну ділянку, то у цьому випадку платником плати за землю є власники земельних ділянок-громадяни, крім тих, кому надані пільги щодо сплати земельного податку згідно зі ст.281 Податкового кодексу України.

Садівниче товариство є платником земельного податку за земельні ділянки, включаючи землі загального користування, надані такому товариству для ведення садівництва, і щодо яких члени товариства не оформили право на свою земельну ділянку.

Нарахування фізичним особам сум податку за землю проводиться контролюючими органами, які надсилають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення.

Оподаткування об`єкту незавершеного будівництва податком на нерухомість

Відповідно до п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (п. п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Згідно з п. п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт (п. п. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПКУ).

Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що знаходяться у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Прес-служба ДПІ у м. Івано-Франківську