З 1 липня 2018 року додаток 1, додаток 5 та додаток 9 до податкової декларації з ПДВ подаються за новими формами.

У зв’язку з набранням чинності з 01 червня 2018 року наказу Міністерства фінансів України від 23 березня 2018 року № 381 „Про затвердження змін до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2018 року за № 451/31903, додаток 1, додаток 5 та додаток 9 до податкової декларації з ПДВ з 01 липня 2018 року подаються платниками, які обрали місячний або квартальний звітні (податкові) періоди, за новими формами.

Водночас наголошуємо, що відомості до таблиці 1.2 додатку 1 та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ заповнюються платниками одноразово (для платників, які обрали місячний звітний (податковий) період, – червень 2018 року та платників, які обрали  квартальний звітний (податковий) період, – ІІ квартал 2018 року).

Податкові повідомлення-рішення по податку на нерухомість

Cт. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з 01.01.2018 визначені норми, відповідно до яких сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – податок).

В 2018 році до 01 липня громадяни отримають податкові повідомлення – рішення про сплату податку за 2017 рік, а в окремих випадках – за останні три роки, якщо за 2015 та 2016 роки податок не було сплачено. Сума податку залежить від ставок, прийнятих органами місцевого самоврядування, за місцезнаходженням житлової або комерційної нерухомості і від розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня року, за який проводиться нарахування податку.

Відповідно до п. 266.7 ст. 266 ПКУ податкове повідомлення – рішення про сплату податку надсилається платнику податку за місцем його реєстрації.

Всі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у порядку, визначеному ПКУ (п. 63.5 ст. 63 ПКУ)

Інформація щодо місця реєстрації – це інформація внесена до інформаційних баз фіскальної служби на момент, коли громадяни звертались до фіскальних органів з метою отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків. Слід зазначити, що згідно з п. 70.7 ст. 70 ПКУ, протягом місяця після зміни місця реєстрації громадянин зобов’язаний повідомити про такі зміни контролюючий орган, де він перебуває на обліку. Якщо платник не повідомляє органи ДФС про зміну місця реєстрації, то податкове повідомлення – рішення надсилається на адресу, інформація про яку міститься в контролюючому органі, тобто стару адресу. Отже, платник податку у цьому випадку не буде ознайомлений із сумою нарахованного податку. В свою чергу, така ситуація призводить до виникнення податкового боргу і штрафних санкцій.

До уваги суб'єктів господарювання, які реалізують алкогольні напої!

24.04.18 набрав чинності ЗУ від 22.03.18 № 2376-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання органам місцевого самоврядування повноважень встановлювати обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових» яким внесено зміни до ст. 15³ ЗУ від 19.12.1995 року №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Відповідно до вказаних змін сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.

Відповідно до ст. 17 Закону №481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15³ Закону №481 у розмірі 6 800 гривень.

Юридична особа сплачує земельний податок за фактичний період перебування землі у користуванні

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Статтею 4 Закону України від 01.07.2014 № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами (далі – Закон № 1952) передбачено, що державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника – юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 01 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності (абз. другий п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

Підтвердження державою фактів припинення речових прав на нерухоме майно забезпечується шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі поданих документів (ст. 2 Закону  № 1952).

Отже, у разі припинення права постійного користування земельною ділянкою державної або комунальної власності у визначеному законодавством порядку, юридична особа сплачує земельний податок за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році, тобто до дати внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Прес-служба ДПІ у м. Івано-Франківську