Господарі скрізь наводять лад після зими, особливо в підвалах і на городніх ділянках. У думках про те, що цьогоріч посадити та що ще прибрати до свят, люди дуже часто забувають про небезпеку, яка чатує під час виконання таких робіт – лептоспіроз (щурячу гарячку).

           Лептоспіроз – гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, що перебігає з гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної та нервової систем, геморагічним синдромом. Лептоспіроз розрізняють жовтяничну та безжовтяничну форми. В Україні він реєструється в усіх областях, причому  зберігається тенденція до подальшого зростання захворюваності.

            Хворобу спричинюють патогенні лептоспіри, яких за антигенною структурою налічується понад 200 серологічних варіантів.

            Лептоспіри стійкі до дії низьких температур (добре зберігаються в замороженому стані), тривало виживають у воді, однак дуже чутливі до висушування, сонячного проміння, високої температури, кислот, препаратів хлору.

           Лептоспіроз вважається найбільш поширеним зоонозом у світі. Він зустрічається на всіх континентах.

          Джерелами інфекції є різні тварини (лісова миша, полівка, водяні щури, землерийки, собаки, свині, велика рогата худоба та інші). Людина хвора на лептоспіроз, джерелом інфекції не є. Передача інфекції у тварин відбувається через воду і корм. Зараження людини найчастіше відбувається при контакті шкіри і слизових оболонок з водою, забрудненою виділеннями тварин. Має значення контакт з вологим грунтом, а також при забої заражених тварин, обробленні м’яса а також при вживанні деяких продуктів (молоко), забруднених виділеннями інфіковани х гризунів. Захворювання часто мають професійний характер. Частіше хворіють дератизатори, особи., які працюють на заболочених луках , працівники тваринницьких ферм, худобозабійних пунктів, доярки, пастухи і ветеринари.

Навесні лептоспіри активізуються і щоб підхопити їх людині, досить торкнутися трави чи землі незахищеними руками, попити води з потічка чи навіть просто вимитися нею спекотного дня. Річ у тім, що мікроскопічні збудники можуть проникати в організм через слизові оболонки не лише порожнини рота, а й очей і носа. Саме тому,  захворювання  лептоспірозом   може закінчитися  пікнік на природі, робота на городній ділянці чи, скажімо, передвеликоднє прибирання підвалів.

На місці воріт інфекції ніяких запальних змін (первинного афекту ) при цьому не виникає. Тривалість інкубаційного періоду від 4 до 14 днів.

         Початок захворювання часто раптовий (хворі можуть зазначити навіть годину), з лихоманкою, гарячкою (підвищення температури тіла до 40ºС і вище), вираженими симптомами інтоксикації : загальною слабкістю, сильним головним болем, запамороченням, нудотою, блюванням, можливі збудження, марення, непритомний стан. Для лептоспірозу характерні міалгії, що тривають 8-10 діб, особливо в литкових м’язах, стегнах, попереку, дещо рідше виникають у м’язах спини, грудей, живота як під час рухів так і під час спокою. Тому госпіталізація хворих із лептоспірозом обов̕язкова.

                       ПРОФІЛАКТИКА ТА ЗАХОДИ В ОСЕРЕДКУ

         Необхідні дератизаційні заходи, охорона джерел водопостачання і продуктів харчування від забруднення  виділеннями гризунів; заборона вживання води з відкритих водойм; використання захисного одягу під час робіт у несприятливих умовах, догляду за хворими тваринами; проведення ветеринарно-санітарних і меліоративних робіт.

         В епідемічному осередку роблять заключну дезінфекцію, дератизацію; проводять лабораторне обстеження хворих із гарячкою і тих , хто перехворів протягом останнього місяця. Здійснюють термічну обробку продуктів тваринного походження а також  води.