10 лютого 2020 року виповнюється 125 років від дня народження українського військового діяча, політика, дипломата, поета, австрійського архікнязя (ерцгерцога) династії Габсбурґів, полковника Легіону Українських Січових Стрільців Вільгельма Франца фон Га́бсбурґа-Лотари́нзького. Вільгельма Габсбурґа знали в Україні як Василя Вишиваного, під ім'ям, яке йому дали українські вояки під час Першої Світової Війни. Цього дня в Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового УГКЦ була відслужена панахида, по завершенні якої міський голова Руслан Марцінків поклав квіти до анотаційної дошки Василю Вишиваному, що встановлена на фасаді будинку на вулиці, названій його іменем.

Довідка.

Народився 10 лютого 1895 рокуу родинному маєтку австрійських архікнязів Габсбурґів-Лотаринзьких, що знаходився близько міста Пули (Австрійське Примор'я, сучасна Хорватія) в Адріатичному морі на острові Лошинь в тогочасній австро-угорській провінції Істрія. Походив із відомого австрійського імператорського роду Габсбурґів. З 1905 Вільгельм Франц навчався у Віденському реальному училищі, яке він закінчив 1912 року. Наступного року Вільгельма і його брата Лео було відправлено на навчання до Терезіанської військової академії в австрійському місті Вінер-Нойштадт. Такий крок батьків був досить незвичним, оскільки діти імператорської родини зазвичай автоматично отримували офіцерські звання в армії Австро-Угорщини. Окрім військової справи Вільгельм вивчав літературу та мови, серед яких обрав вільним факультативом українську. У лютому 1915 Вільгельм Габсбурґ закінчив військову академію, отримав звання лейтенанта австрійської армії і був відправлений до 13-го полку уланів.

Ця військова частина формувалася переважно з українців Золочівського повіту. У складі цього полку відбувалося подальше ознайомлення Вільгельма з українцями, до яких він виявляв неабияку прихильність. Під його командуванням та з його ініціативи сотня Вільгельма повністю українізувалася — з її складу були вилучені поляки й угорці, місце яких заступили винятково українці. Всі вояки мали синьо-жовті відзнаки на уніформі. У війську мала місце своєрідна трансформація поглядів і свідомості Вільгельма Габсбурга: він не тільки досконало опанував українську мову, але й почав вважати себе українцем разом зі своїми солдатами-українцями. Він заохочував своїх підлеглих до активного національного самовизначення, стверджуючи, що «коли я признаюся до українського народу, то і вони можуть сміло це робити».Один з його солдатів-українців подарував Вільгельму вишиту сорочку, яку він почав відкрито носити як в полку, так і поза ним. За це, а також за його патріотизм і любов до України, його прозвали у полку Василем Вишиваним.Братерство і приємні спогади про службу з українцями Василь проніс крізь більшу частину свого життя і навіть пізніше присвятив своїм бойовим товаришам збірку віршів і підписався під нею не як Габсбург, а як Василь Вишиваний.