ДФС запроваджується відкритий доступ до Реєстру неприбуткових установ та організацій

На офіційному веб-сайті ДФС України запроваджується відкритий доступ до відомостей, що містяться в Реєстрі неприбуткових установ та організацій.

Реєстр включає ідентифікаційні та реєстраційні відомості про неприбуткові організації, зокрема:

- код згідно з ЄДРПОУ;

- найменування неприбуткової організації;

- дату включення неприбуткової організації до Реєстру, починаючи з якої визначається строк безперервної реєстрації неприбуткової організації;

- ознаку неприбутковості; - дату присвоєння ознаки неприбутковості або її зміни;

- дату та номер рішення про включення, повторне включення неприбуткової організації до Реєстру або зміну ознаки неприбутковості;

- дату скасування ознаки неприбутковості;

- дату та номер рішення про виключення неприбуткової організації з Реєстру;

- найменування та ідентифікаційний код контролюючого органу.

При цьому, в реєстрі не передбачається відображення довідкових відомостей про місцезнаходження організації, даних про керівників, головних бухгалтерів, засновників та фінансово-економічних показників господарської діяльності неприбуткової організації.

Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру визначений постановою КМУ від 13.07.2016 р. № 440.

Посадових осіб ОСББ, ЖБК, дачних, гаражних кооперативів, громадських об’єднань, фондів та інших неприбуткових організацій чекають в державних податкових інспекціях

Нагадуємо, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №440 органи ДФС надсилають неприбутковим організаціям письмові запити щодо підтвердження статусу, на які повинні надати відповідь протягом місяця з дня отримання. Двохмісячний термін надсиланняДФС такихзапитів, визначенийпостановою №440,спливає 16 вересня 2016 року. А граничний термін надання відповідей – 16 жовтня 2016 року.

Згідно п.133.4.1 ст.133 Податкового кодексу України неприбутковим підприємством, установою та організацією може бути неприбуткова організація, що одночасно відповідає таким вимогам:

- утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

- установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб;

- установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Ця вимога не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;

- така організація має бути внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Які є види установчих документів. Згідно Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установчий документ юридичної особи – це установчий акт, статут, програма політичної партії, модельний статут, засновницький договір, одноособова заява (меморандум), положеннятощо (п.17 ст. 1 розділу 1 Закону №755-IV).

Отже, що потрібно робити неприбутковим організаціям.

1. неприбуткові організації, які були включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій до 13 серпня 2015 року(до набрання чинності Закону України від 17.07.2015 № 652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій») і установчі документи яких не відповідають п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України, повинніпривести свої документи у відповідність з вимогамипункту 133.4 статті 133 Кодексу та подати до державної податкової інспекції за місцем обліку завірені копії установчих документів та реєстраційну заяву за формою №1-РН з позначкою «зміни». Житлово-будівельні кооперативи повинні також надати і завірені копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним кооперативом;

2. неприбутковим організаціям, які були включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій до 13 серпня 2015 року (до набрання чинності Закону України від 17.07.2015 № 652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій») і установчі документи яких відповідають п.133.4 Податкового кодексу України, необхідно подати до державної податкової інспекції за місцем обліку завірені копії установчих документів та реєстраційну заяву за формою №1-РН з позначкою «зміни». Житлово-будівельні кооперативи повинні також надати і завірені копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним кооперативом;

3. неприбуткові організації, які були включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій після 13 серпня 2015 року (тобто після набрання чинності Закону України від 17.07.2015 № 652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій») повинні підтвердити свою відповідність вимогам п.133.4. ст. 133 Податкового кодексу України, подати до державної податкової інспекції за місцем обліку завірені копії установчих документів та реєстраційну заяву за формою №1-РН з позначкою «зміни». Житлово-будівельні кооперативи повинні також надати і завірені копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним кооперативом;

4. неприбутковим організаціям, які діють на підставі установчих документів організації вищого рівнявідповідно до закону, необхідно повідомити ДФС щодоїї належності до структури відповідної організації вищого рівнята подати до державної податкової інспекції за місцем обліку копії документів, що підтверджують таку належність (підпорядкованість) і реєстраційну заяву за формою №1-РН з позначкою «зміни». Первинні організації політичних партій та професійних спілок уреєстраційній заяві обов’язково заповнюють п.1.1. і вказують код згідно з ЄДРПОУ організації вищого рівня. Первинні організації, установчі документи організацій вищого рівня яких оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» обов’язково зазначають це у реєстраційній заяві знаком «х» або «+».

          До нового Реєстру, порядок ведення якого затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. №440, підлягатимуть включенню неприбуткові організації, що відповідають вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, та мають статус юридичної особи.

Неприбуткові організації, які не приведуть у відповідність документи вимогам ст.133.4 ст.133 Податкового кодексу України, залишаються в Реєстрі до кінця 2016 року, а з 1 січня 2017 року виключаються з Реєстру неприбуткових організацій.  

Вищевказані процедури взагалі не стосуються організацій, установчі документи яких оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до №755-IV.

Також порядком ведення Реєстру неприбуткових організацій визначені нові коди ознаки неприбутковості, які присвоюються за окремими групами підприємств, починаючи з 0031 по 0048.

Затверджена нова інструкція з оформлення фіскальними органами матеріалів про адміністративне правопорушення

ДПІ у м. Івано-Франківську інформує, що 19.08.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 02.07.2016 №566 «Про затвердження Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративне правопорушення» (далі – Наказ №566), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.07.2016 за №1046/29176.
Відповідно до Наказу №566 визнано такими, що втратили чинність накази Державної податкової адміністрації України:

- від 28.10.2009 №585 «Про затвердження Інструкції з оформлення органами державної податкової служби матеріалів про адміністративні правопорушення», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1262/17278;

- від 05.04.2011 №193 «Про внесення змін до Інструкції з оформлення органами державної податкової служби матеріалів про адміністративні правопорушення», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.04.2011 за №490/19228.

Затверджена зазначеним Наказом Інструкція з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення (далі – Інструкція) встановила, зокрема:

- порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення;

- процедуру складання протоколів про адміністративні правопорушення;

- процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення органами доходів і зборів;

- порядок ведення діловодства у справах адміністративного правопорушення;

- порядок забезпечення належного розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення.

Інструкція не поширюється на провадження у справах про порушення митних правил, порядок якого визначений Митним кодексом України.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Наказ №566 опубліковано у газеті «Офіційний вісник України» від 19.08.2016 №63.

Актуально про РРО

ДПІ у м. Івано-Франківську повідомляє, що доповнено перелік документів, які суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу для реєстрації реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО):

- копію паспорта (формуляра) РРО;

- копію паспорта модема (при застосуванні зовнішнього модема);

- копію договору (або іншого документа), яким підтверджується право, надане виробником (постачальником) РРО центру сервісного обслуговування (далі – ЦСО) на проведення технічного обслуговування і ремонту відповідної моделі (модифікації) РРО.

Зауважимо, що вимога про надання суб’єктом господарювання копії договору між ЦСО та виробником тимчасова. Вона виконуватиметься до створення Реєстру центрів сервісного обслуговування.

Для перереєстрації РРО необхідно додати:

- довідку про опломбування РРО (при внесенні змін, які потребували переопломбуванню РРО);

- копію договору суб’єкта господарювання з ЦСО про технічне обслуговування та ремонт РРО (при перереєстрації з метою використання РРО в іншій господарській одиниці).

Відзначимо, що на сьогодні спрощено процедуру перереєстрації РРО в контролюючому органі за  новим основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків при зміні контролюючого органу, в якому суб’єкт господарювання обліковується як платник податків за основним місцем обліку.

Зокрема, встановлено, що реєстраційне посвідчення, видане суб’єкту господарювання контролюючим органом за попереднім місцем обліку, залишається чинним до моменту виникнення змін у даних щодо суб’єкта господарювання, які зазначені в реєстраційному посвідченні.
Документи щодо реєстрації/перереєстрації РРО, які знаходились у контролюючому органі за попереднім основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків, передаються разом з обліковою справою до контролюючого органу за новим основним місцем обліку такого платника податків.

Доповнено перелік підстав для скасування РРО. Так, скасування реєстрації РРО відбувається при наявності судового рішення про визнання недійсним договору оренди господарської одиниці. Скасування реєстрації за цією підставою може здійснюватися за заявою суб’єкта господарювання або за рішенням контролюючого органу за місцем реєстрації РРО. Такі зміни зумовлені наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547. Детальніше про це йдеться у листі ДФС України від 09.08.2016 р. №26897/7/99-99-08-01-03-17.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання та імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів

ДПІ у м. Івано-Франківську нагадує, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» продовжено до 01.01.2017 року дію режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість для операцій з постачання, у тому числі операцій з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів, визначеного пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

При цьому переліки таких відходів та брухту чорних та кольорових  металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На даний час постановою КМУ від 25 березня 2015 року № 136 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15» продовжена до 1 січня 2017 року дія постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15, якою затверджено переліки відходів та брухту чорних та кольорових металів, операції з постачання яких тимчасово звільняються від ПДВ.

Надані фізичною особою послуги фізичній особі необхідно оподаткувати

Нагадаємо, що відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх на території України.

Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ).

Податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).

Згідно з п.167.1 ст.167 ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа, яка протягом звітного календарного року отримує доходи за надані послуги від іншої фізичної особи, зобов’язана включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року, а також нарахувати і сплатити до бюджету податок з таких доходів за ставкою 18 відсотків.

Суми індексації заробітної плати відображаються в 1ДФ під «101» ознакою доходу у тому кварталі, в якому проводиться таке нарахування

Податковим кодексом України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

Дохід, отриманий платником податку у вигляді індексації заробітної плати, не підпадає під дію п.п. 169.4.2 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України, тому оподаткування доходу проводиться у відповідному податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України.

Разом з тим, згідно з п.п. ,,б” п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, доходи у вигляді заробітної плати, включаючи індексацію, нараховані (виплачені) платнику податку, зазначаються в податковому розрахунку за формою №1ДФ за ознакою доходу «101».

Враховуючи викладене, суми індексації заробітної плати, зокрема за попередні періоди, відображаються в податковому розрахунку за формою №1ДФ у тому кварталі, в якому проводиться таке нарахування (виплата).

Коли відрядження відмінено, а кошти на від’їзд отримано

Відповідно до п. 1 розділу ІІ «Порядок відрядження в межах України» Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 №362, далі – Інструкція), направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Згідно з п.11 розділу ІІ Інструкції відрядженому працівникові перед від’їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найму житлового приміщення і добові витрати.

Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти.

При неповерненні таким працівником протягом трьох банківських днів авансу на відрядження, згідно із пп.164.2.11 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

Нормами п. 170.9 ст. 170 ПКУ визначено порядок оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Отже, кошти (аванс) відрядженому працівникові повинні видаватися перед від’їздом у відрядження. Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти. При цьому, у разі неповернення таким працівником протягом трьох банківських днів авансу на відрядження, сума таких коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, включається до оподатковуваного доходу такого працівника.

Сплату яких податків можна відобразити підприємцю у витратах

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначений ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування. Однак даний перелік не містить сплачених податків, зборів (крім суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) та витрат, понесених фізичною особою – підприємцем на придбання ліцензій, інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для провадження господарської діяльності.

Таким чином, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не має право включити до складу своїх витрат суму сплачених податків, зборів (крім суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) та витрат, понесених на придбання ліцензій, інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для провадження господарської діяльності.

Військовослужбовці не будуть сплачувати єдиний внесок, якщо подадуть заяву до податкової протягом 10 днів після демобілізації, або лікування

Платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок),  призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків,  якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до контролюючого органу за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації.

Якщодемобілізованасамозайнятаособаперебуваєналікуванні(реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаютьсяпротягом10днівпіслязакінченняїїлікування(реабілітації).

Коли платник має право не надавати відповідь на запит органу ДФС

Державною фіскальною службою України листом від 30.06.2016 р. N 635/3/99-99-11-04-04-11 роз’яснено випадки виникнення права у платника не надавати запитувану органом ДФС інформацію.

Відповідно до п. 73.1 ст. 73 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) інформація, визначена у ст. 72 Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені п. 73.2 Кодексу.

Пунктом 73.3 ст. 73 Кодексу визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абзац четвертий п. 73.3 ст. 73 Кодексу).

Враховуючи викладене, обов'язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає за умови оформлення запиту згідно з вимогами п. 73.3 ст. 73 Кодексу.

Відсутність печатки контролюючого органу на запиті про надання інформації, незазначення у останньому підстав для направлення та/або зазначення підстав, не передбачених Кодексом, недотримання інших вимог є порушенням порядку його оформлення (складання), що у свою чергу призводить до виникнення у платника податків права не надавати запитувану інформацію.

Додатково повідомляємо, що право платника податків на ненадання запитуваної контролюючим органом інформації виникає в силу самого факту неналежного оформлення письмового запиту та не вимагає письмового повідомлення контролюючого органу.

При цьому платник податків не позбавлений права на звернення до контролюючого органу із зазначенням підстав для ненадання запитуваної інформації. Таке звернення може бути оформлене (викладене) державною або російською мовою, іншою мовою, як це передбачено ст. 18 Закону України від 3 липня 2012 року N 5029-IV "Про засади державної мовної політики".

Операції з передачі майна управителю та його повернення ПДВ не оподатковуються

Відповідно до статті 1029 глави 70 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до пункту 1 статті 1032 та пункту 5 статті 1033 ЦКУ установником управління є власник майна. Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Згідно з підпунктами 14.1.191 та 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПКУ операції з надання товарів у межах договорів довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари та не пов'язані з купівлею чи продажем таких товарів, не вважаються постачанням товарів.

Пунктом 180.1 статті 180 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платником податку є особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Пунктом 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до п. 189.4 ст. 189 Кодексу базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів довірчого управління є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Операції з передачі майна управителю та повернення такого майна управителем, в межах договору управління майном, без переходу права власності на таке майно, ПДВ не оподатковуються.

Операція по управлінню майном, яка здійснюється управителем за плату та в інтересах установника управління в межах договору управління майном, є операцією з поставки товарів/послуг, що оподатковується ПДВ на загальних підставах (за основною ставкою).

З цього приводу Державна фіскальна служба України надала роз’яснення у листі від 10.08.2016 р. N 17269/6/99-99-15-03-02-15.

Як бути з податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН, але не включеною до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів?

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Отже, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна, яка не була включена до складу податкового кредиту в податковому періоді її складання та з дати складання якої не минуло 365 днів, може бути включена до складу податкового кредиту в наступних звітних (податкових) періодах протягом 365 календарних днів з дати її складання шляхом відображення сум податку у розділі II "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ.

Водночас пунктом 50.1 статті 50 Кодексу визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 Кодексу), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, якщо сума ПДВ відображена у податковій накладній, яка була вчасно зареєстрована в ЄРПН, та з дати складання якої не минуло 1095 днів, не була включена до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів, платник податку може включити таку суму ПДВ до податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу.

З цього приводу Державною фіскальною службою України надано роз’яснення у листі від 15.08.2016 р. N 17646/6/99-95-42-01-15.

Прес-служба ДПІ у м. Івано-Франківську