Пройшло чимало часу відтоді, як ми почали замислюватися над проведенням еко-промо-кампанії для любителів гірських вікенд-мандрівок, а також для тих, хто ходить в гори раз у п’ятирічку. Якось несподівано спало на думку, що було б цікаво організувати кампанію з прибирання від сміття найбільш популярних туристичного маршрут, що пролягає Чорногірським Хребтом - найбільш відвідуваної частина Карпат влітку. Хребтом височіють найвищі вершини Українських Карпат, а саме г.Говерла (2061 м.н.р.м.), г.Бребенескул (2035 м.н.р.м.), г.Піп Іван (2028 м.н.р.м.), г. Петрос(2020 м.н.р.м.).

         Для збору еко-волентерів, складання маршруту, підготовки меню та придбання спорядження і харчів знадобилося два тижні. З самого початку загін налічував дев’ять волонтерів, серед яких були: представник Туристичного Інформаційного Центру, викладач екології ІФНТУНГ, який виконував роль фотографа, працівник міського МНС, декілька досвідчених альпіністів і представник відділу туризму МВК. Мандрівка, під час якої було заплановано прибрати два наметові містечка та дві вершини, мала тривати три дні із загальною протяжністю маршруту понад 40 км.

         День 1

         Початком виходу на маршрут було с.Шибене, що знаходиться близько 150 км від Івано-Франківська. Ми розділили провіант, перепакували наплічники і вирушили в путь.

         Ділянка першого дня маршруту складала 11 км. та не характеризувалася складним рельєфом. По дорозі на гору Піп Іван ми прибрали два місця для пікніка, де зібрали десять мішків різноманітного непотребу. Далі зупинилися біля озера Марічейка для перекуски та відпочинку перед найскладнішою ділянкою – штурмом гори Піп Іван. На місці зупинки ми зустріли еко-загін з міста Львова, який прибув з аналогічною метою – прибрати сміття в Карпатах.

         Підбадьорені спільною місією, нам вдалося прибрати два велетенські звалища, на що ми витратили три години, за які наповнили непотребом аж 60 мішків!!! Львів’яни повідомили, що домовилися з місцевими про вивезення сміття. Після спільної вечері загін продовжив сходження на вершину, де ми розбили намети, зготували чай та обговорили маршрут наступного дня. Кожен з учасників був задоволений та у мирі з Природою.

         День 2

         Ранок видався холодний, але пейзаж зігрівав душу. Не кожного дняможеш спостерігати схід сонця на висоті 2000 м.н.р.м. На вершині гори знаходиться закинута астрономічна обсерваторія, знана під псевдо Білий Слон, яка у кінці 30 років 20 століття була найбільшою в Європі.

         Згодом хмари окутали гору і нам довелося рухатися з обмеженою видимістю, слідкуючи час від часу один за одним, щоб не загубитися у тумані. Через п’ять годин ми були на місці таборування, що біля озера Несамовите (1710 м.н.р.м.). Пообідавши, ми поринули у світ гірської краси і людського недбальства - зібравши десять велетенських мішків сміття.

         Учасники загону розділи порожні мішки іншим присутнім туристам, мотивуючи їх забрати принесене сміття з собою. Чимало присутніх запевняли, що вони бережливо ставляться до довкілля та мають свої мішки. Сподіваємося, заяви були правдиві. Зранку ми перевірили місце ночівлі туристів, які були прибрані. Туристи дотримали слова!

         День 3

         Ми витратили чотири годи щоб пройти відстань від табору на озері Несамовите до найвищої вершини Українських Карпат г. Говерла. Гора просто кишіла туристами, у буквальному сенсі цього слова. На вершині зібралося понад 80 осіб. Ми підкріпилися і взялися за прибирання. На вершині натрапили на звалище повне пластикових пакетів, бляшанок з-під консерви, скляних пляшок. Ми не прибирали скло, через дві причини: надто важке щоб знести його вниз до підніжжя; надто небезпечне у випадку якщо спіткнутися та впасти, оскільки спуск з вершини був досить крутим. Отож, ми зосередилися на пластиковому монстрі – найгіршому забруднювачі гірського довкілля. Дві години роботи завершилися трофеєм у 17 мішків. Довелося просити про допомогу туристів. Деякі з радістю відгукнулися, і як результат, 17 мішків було знесено до смітника у підніжжі гори. Зійшовши до кінцевого вейпоїнту маршруту ми подякували Всевишньому за прекрасну погоду, що дозволило нам успішно завершити місію.

         Як підсумок, ми були задоволені результатами, до того ж, ми гарно провели час. З надією, що дана місія не остання, ми поїхали назад додому, залишивши у серці місце для нових подорожей дуже скоро.

         Після повернення звіт про еко-мандрівку було розміщено на місцевому сайті новин.